Від «Арсеналу» до «Лехмара»: як одна мережа посередників вивела 24,5 мільярда на закупівлях зброї

Від «Арсеналу» до «Лехмара»: як одна мережа посередників вивела 24,5 мільярда на закупівлях зброї

Від "Львівського арсеналу" до "Лехмара": як одна мережа посередників поглинула 24,5 мільярда бюджетних коштів.

Поки слідство наздоганяє Олександра Лієва та затриманого в Чехії Олексія Хорошаєва за розкрадання 1,5 млрд грн на мінах, у надрах ДПСУ реалізували схему вдесятеро більшого масштабу.

За ініціативою голови прикордонників Сергія Дейнеки 23 мільярди гривень було виведено з України як 100-відсотковий аванс польській фірмі Phu Lechmar за цінами, завищеними в півтора раза.

Обидві угоди зациклені на спільних інтересах: нові власники "Лехмара" брати Єреміни виявилися бізнес-партнерами того самого Хорошаєва, що дозволяє припустити існування стійкого синдикату, який під виглядом закупівлі боєприпасів системно вимиває оборонний бюджет на користь фірм-прокладок.

Тому команда "СтопКору" також зацікавилася цією справою, щоб з’ясувати всі приховані деталі та встановити реальні обставини того, що відбувається.

Про це повідомляє Стопкор.

Закупівлі для Державної прикордонної служби (ДПСУ) і Міністерства оборони через ТОВ "Львівський арсенал", ймовірно, схоже, є частиною єдиної синхронної схеми розкрадання державних ресурсів.

Напевно, йдеться про спільний механізм вимивання оборонного капіталу через мережу іноземних прокладок — польську Phu Lechmar, словацьку Sevotech і хорватську WDG Promet.

Адже закупівлі озброєння та спецобладнання проводилися за ідентичним сценарієм: миттєве перерахування 100% передоплати фірмам, які за сприяння посадовців обох відомств заблокували державний ресурс за кордоном.

Це призвело до виведення понад 1,5 мільярда гривень, залишивши без боєприпасів і засобів захисту в умовах повномасштабної війни.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Контракт на мільярд і "забутливість" Міністерства оборони України

У жовтні 2022 року Міноборони уклало контракт з ТОВ "Львівський арсенал" на 1 млрд 380 млн грн (близько 37,5 млн доларів).

Документ підписали тодішній в.о. директора департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв і директор компанії Юрій Збітнев.

Держава здійснила майже 100% передоплату.

Перша партія мін очікувалася 20 грудня 2022 року, а повне виконання контракту — до 20 лютого 2023-го.

Однак жодної поставки не відбулося.

Як з’ясували журналісти, "Львівський арсенал" фактично не був виробником і виконував роль посередника.

Тобто вся схема включала щонайменше три "прокладки":

український "Львівський арсенал";

словацьку компанію Sevotech;

хорватський WDG Promet.

А кінцевим виробником мав бути хорватський завод Elmech Sintermak.

Однак сам завод офіційно повідомив, що не отримував ні коштів, ні сертифікатів кінцевого користувача.

Як виявилося, "Львівський арсенал" перерахував іноземним партнерам лише 30-35% отриманої суми.

Решта коштів залишалися на рахунках в Україні до арешту, а частина, за даними СБУ, була виведена через афілійовані структури на Балканах.

Логістика контракту виглядала нереалістичною: поставки декларувалися зі Словаччини, але фактично міни мали походити з Хорватії.

Для цього вимагалися ліцензії та дозволи на транзит через ЄС (Угорщину, Австрію чи Словенію), яких, нібито, ніхто не мав.

Контракти між учасниками не збігалися: одна угода передбачала 50% передоплати, інша — 35%.

І це дуже дивовижна закупівля.

Бо словацька Sevotech "прославилася" зривом поставок ще до історії з боєприпасами.

У 2022 році компанія провалила контракт на 13 млн євро, поставивши лише 3 тисячі комплектів захисту замість обіцяних 17 тисяч.

І поки українські бійці чекали бронежилети, директор компанії скаржився на "обман" з боку партнера - Magic Trading Corporation.

Виконавці схеми: хто "освоїв" мільярди на мінах

Отже, в цій захоплюючій справі фігурують особи, чиї таланти, мабуть, заслуговують окремої уваги.

Контракт від держави підписував Олександр Лієв — на той момент цілий в.о. директора департаменту.

Щоправда, його кар’єра завершилася в січні 2023-го, коли медіа раптом згадали, як у 2014 році він дуже хотів "почути Крим" якраз перед незаконним референдумом.

Тепер він під підозрою, але, звісно, все заперечує.

Не менш важливою фігурою є Тоомас Нахкур — чинний посадовець того ж департаменту.

Поки тривало розслідування, він продовжував представляти міністерство.

І лише у лютому 2024 року його відсторонили від виконання обов’язків.

З боку бізнесу "схему" очолив Юрій Збітнев, директор і власник "Львівського Арсеналу".

І сама компанія, яка нічого не виробляє, крім паперів, виявилася ідеальним посередником для того, щоб півтора мільярда гривень просто "пішли в іншу професійну діяльність".

Бо ТОВ "Львівський арсенал" зареєстроване в Києві за адресою звичайної житлової квартири, де немає навіть офісу.

Основний КВЕД - "інша професійна наукова і технічна діяльність".

Компанія не має виробничих потужностей і займалася лише посередництвом, залучаючи іноземні структури, які фактично нічого не постачали.

Ключовою фігурою в схемі з боку словацького посередника Sevotech виявився українець Олексій Хорошаєв, який на той час проживав у Празі.

Його біографія прямо пояснює обізнаність в озброєних контрактах: до повномасштабного вторгнення він обіймав посаду заступника директора державного підприємства "Прогрес".

Це державний спецекспортер зброї, що входить до складу концерну "Укроборонпром".

Наприкінці 2022 року Хорошаєв увійшов до наглядової ради словацької компанії Sevotech.

Саме в цей період він виступив ініціатором пропозиції щодо поставки мінометних мін для України, яка згодом стала основою мільярдного контракту з "Львівським арсеналом".

Справа "Львівського арсеналу" отримала фінал

За матеріалами Служби безпеки 27 січня 2024 року затримали всіх фігурантів справи.

Зокрема, за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою) підозру отримали Олександр Лієв, Тоомас Нахкур, Юрій Збітнев і Олексій Хорошаєв.

А Лієва СБУ затримала під час спроби виїхати за межі України.

І ось справа проти Львівського арсеналу все ж дійшла до логічного завершення.

Міноборони виграло суд на суму понад 1,5 млрд грн, про що й повідомило на власному телеграм-каналі.

У січні 2024 року суд залишив у силі стягнення 1,34 млрд грн передоплати, 90,6 млн грн пені та 96,7 млн грн штрафу.

Рішення набрало законної сили, на майно та рахунки компанії накладено арешт.

Рецидив закупівель: польський Lechmar і новий рекордний "кидок" на боєприпасах

Поки СБУ розбиралася з фігурантами справи "Львівського арсеналу", у надрах оборонного відомства народився новий "шедевр" державних закупівель.

У листопаді 2024 року міністр оборони Рустем Умєров звернувся до уряду з несподіваним проханням: забрати з бюджету МО 23 млрд грн і віддати їх Державній прикордонній службі.

Підстава – "фантастична" пропозиція від польської фірми Phu Lechmar на поставку боєприпасів аж на 100 млрд грн.

Уряд оперативно спрацював у п’ятницю, 29 листопада, а вже в понеділок вранці вся сума терміново покинула Україну у вигляді 100-відсоткової передоплати.

Це суперечить будь-якій логіці та практиці.

Повний аванс потрібен лише виробнику для закупівлі сировини.

Але Lechmar – це класичний посередник без жодного верстата.

Подивимося, як це було.

Lechmar – фірма з історією.

Наприкінці 2023-го, якраз у розпал скандалу зі Львівським арсеналом, вони вже намагалися продати Агентству оборонних закупівель снаряди на 3 млрд грн.

Тоді Агентство проявило обережність і прописало оплату після поставки.

Результат був передбачуваним: спочатку поляки говорили про "проблеми з підривниками", а потім просто заявили, що перепродали товар комусь іншому.

Україна тоді не втратила гроші, але висновків не зробила.

Ціна питання і "благодійний" камуфляж

Цікаво, що в пропозиціях для прикордонників ціни виявилися в півтора раза вищими, ніж закупочні ціни Агентства.

Як пишуть медіа, схема виглядала не так погано на тлі приходу Трампа та розмов про корупцію, тож, мабуть, організатори почали "відмивати" репутацію Lechmar через благодійність.

У Польщі терміново заснували фонд "Лехмар", який гордо подарував ДПСУ, МО та Нацгвардії по два позашляховики.

І ось ті ж люди, ті ж схеми, тільки апетити зросли з 1,5 до 23 мільярдів.

Ешелони з мінами від Lechmar мають прибувати в січні 2025-го.

А на початку грудня 2024 року вже в Києві зареєстрували ТОВ "Лехмар Київ" (нині ТОВ "Покровська група").

Окрім поляків, у власники записали братів Сергія та Олега Єреміних.

Кажуть, один з них – колишній працівник СБУ, інший – ГУР, і вони особисто знайомі з головою ДПСУ Сергієм Дейнекою.

Про це пише журналіст і політолог Мар’ян Ощановський.

Директором цієї фірми став Костянтин Бучок, який також керував іншою компанією Єреміних — "Спецекспоресурси", яка нібито має виробляти зброю.

Сергій Єремін до 2025 року був співзасновником благодійного фонду "Душа і серце з Україною!".

Його партнером у цьому фонді є чеська організація Nadačný fond, щоб осягнути майбутнє України.

А наглядова рада цієї чеської структури очолюється ніким іншим, як Олексієм Хорошаєвим — тим самим організатором 1,5-мільярдної угоди «Львівського арсеналу», затриманим у Чехії, повідомив Цензор.НЕТ.

Як бачимо, на помилках не дуже вчаться.

Запити без відповідей під грифом воєнного стану

За інсайдерською інформацією ТОВ «Львівський арсенал» і Lechmar знову працюють із закупівлями, хоча офіційно такого співробітництва не видно.

Тому команда СтопКору звернулася з запитами до Міністерства Оборони України, прикордонної служби, НАБУ та САП.

У відповідь Державна прикордонна служба України повідомила, що звіти про оборонні закупівлі не публікуються під час воєнного стану і вся така інформація буде оприлюднена протягом 3 місяців після його завершення, а розголошення може зашкодити національній безпеці.

Міністерство оборони підтвердило, що дійсно 23 000 000,0 тис. гривень виділено Адміністрації Державної прикордонної служби України.

А підставою делегування Адміністрації Державної прикордонної служби України стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1191-р «Питання делегування повноважень для здійснення оборонних закупівель».

Крім того, за рішенням Міністра оборони України Службою внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проводиться аудит результатів закупівлі товарів оборонного призначення під час делегування Міністерством оборони України у 2024-2025 роках Адміністрації Державної прикордонної служби повноважень на виконання бюджетної програми 2101150. 

Отже, два кейси — «Львівський арсенал» (1,5 млрд грн) і контракт з Phu Lechmar (23 млрд грн) — демонструють не випадкові провали, а відтворювану практику: державні кошти масово авансуються посередникам без гарантій поставок і контролю.

Рішення приймаються на рівні керівництва оборонного сектору, а виконання забезпечують пов’язані бізнес-структури та одні й ті ж фігуранти.