BitCapital: як під виглядом криптокредитів працює мікрофінансова схема з офшорами і “сліпими” правоохоронцями

На папері – криптозайми. В реальності — класична мікрокредитна компанія з кримінальною надбудовою. Саме так працює вкрай дивна контора з назвою BitCapital.

Спочатку BitCapital позиціювався як фінтех-сервіс: швидкі кредити «в криптовалюті» без банків і бюрократії. На практиці це виявився один із найтоксичніших гібридів останніх років – суміш МФО, сірих колекторів і офшорного маскування. Формально клієнт «брав USDT», а фактично отримував гроші на карту. Ця підміна дозволяла не отримувати ліцензію, не дотримуватися обмежень за відсотками, уникати контролю НБУ.

Саме тому схема довго працювала в сірій зоні. Скандал навколо BitCapital почався після того, як регулятор офіційно визнав: під виглядом позик у криптовалюті сервіс видавав звичайні кредити в гривні, обходячи українське законодавство. Але скандал виник у результаті дій колекторів, які обслуговують BitCapital і застосовують вкрай жорсткі методи не тільки до тих, хто позичав гроші у BitCapital, але й до тих, на яких ці борги просто повісили, оформивши кредити за підробленими документами.

Після численних звернень постраждалих до поліції раптом виявилося, що та не знає, кого шукати – BitCapital в Україні не зареєстрований, працює тут як підрозділ британської фірми, а колектори взагалі незрозуміло хто. Принаймні, так звучала офіційна версія.

Чому ніхто не може відшукати людей, які стоять за цією конторою? Не може – чи не хоче? Тому що, що б не стверджували правоохоронці, а знайти бенефіціарів BitCapital, хоч і не так легко, як здається, але все ж цілком реально.

А причин, за якими власників контори, яка «кидає» українців на мільйони, не можуть відшукати, всього дві: непрофесіоналізм і небажання щось робити. Хоча, скоріше, своє небажання шукати шахраїв наші доблесні «правоохоронці» ловко прикривають невмінням. Яке, цілком можливо, грамотно простимульоване.

Втім, треба відзначити, що після кількох років публічних скандалів днями все ж було затримано групу колекторів, пов’язаних із BitCapital. Але хто ці люди, що це за компанія і хто за нею стоїть, ні НПУ, ні ОГПУ не повідомляють – все максимально анонімно.

Хоча, звісно, найближчим часом дані цих затриманих «зіллють», і прізвища та імена стануть відомі. Але вже зараз виникає питання – чи є ці підозрювані справжніми бенефіціарами схеми? І вже зараз на це питання є відповідь – майже стовідсотково, що ні. Бенефіціари зовсім інші люди.

І знайти їх за бажанням зовсім не важко. Особливо маючи той всеосяжний доступ до реєстрів, який з’явився у силовиків України внаслідок тотальної цифровізації. Це твердження не голослівне. Навіть оперуючи відкритими даними, можна встановити наступне.

VitCapital працює в Україні як представник трьох юридичних осіб, зареєстрованих у Лондоні: GOLDEN INTEREST GROUP LIMITED, SOCIAL FINANCE CARE AND WELLBEING INVESTMENTS LLP і CRYPTO CAPITAL LIMITED. Інформація про їхніх власників давно відома – ще у лютому 2025 року Національний банк України видав про них інформацію. Власниками компаній на той момент були громадяни України: Юрій Сидоренко з Дніпра, Андрій Степаненко та британський підданий Atif Ahmad.

Після того як регулятор оголосив цю інформацію, перших двох ніби як терміново замінили на престарілих номіналів. Але щодо Сідоренка та Степаненка ніхто жодних слідчих дій не проводив. Журналістам надзвичайно важко докопатися до того, хто саме ці люди – прізвища та імена надто поширені. Але і МВС, і ОГПУ, і, зрештою, СБУ, як і інші правоохоронні органи України мають цілий набір інструментів на такі випадки.

Наприклад, можна перевірити в базах видачу закордонних паспортів на ці прізвища, встановити, де і коли ці особи перетинали кордон України, запитати в посольстві Великобританії – хто з такими іменами та прізвищами отримував візи. Таким чином коло підозрюваних звузиться до буквально кількох осіб. Але все це зроблено не було – все закінчилося повідомленням, що власники компаній були «замінені номіналами». До речі, з номіналами ж теж ніхто не працював – вони ж не з повітря взялися?

Є ще один слід. Причому дуже чіткий – у тому ж лютому 2025 року «Форбс» повідомив, що «онлайн-сервіс BitCapital був зареєстрований за юридичною особою ПАТ «ЗНІКІФ «Біт Капітал» у січні 2008-го в Дніпрі, за даними YouControl. Уповноважена особа – Анжеліка Миколаївна Паначева. Розмір статутного капіталу юридичної особи становить 200 700 000 грн. Статус юридичної особи припинено у липні 2017 року».

Так, справді ПАТ «ЗНІКІФ «Біт Капітал» ліквідовано. Але знову ж – воно ж не з повітря взялося? Чому ніхто не поставив жодних питань пані Паначовій? Вона ж точно знала, на кого працює. Є ще слід, також пов’язаний із ПАТ «ЗНІКІФ «Біт Капітал». Це – його засновники. Згідно з даними сервісу Опендатабот, такими були «акціонери в кількості трьох персон». Хто саме ці «три персони», не розкривається, але відомі два акціонери з великими частками: ЧАТ «Торговий дім Азовзагальмаш» та ТОВ «Надра-фінанс».

Хоча «Азовзагальмаш» теж ліквідовано, але цілком собі відомий його бенефіціар – Савчук Світлана Савелівна:

Що стосується ТОВ «Надра-фінанс», то воно не ліквідоване і, хоча має своїм власником кіпрський офшор «Сасір холдингс лімітед», у 2019 році бенефіціаром числився Марчук Максим Миколайович. Цілком можливо, що він не має відношення до нинішньої діяльності ТОВ «Надра-фінанс», але питання йому теж варто було поставити – він же з кимось контактував при передачі прав власності на компанію? До того ж з 2019 року компанією керує Кабаков Ігор Вікторович. Він же не просто так сидить у директорському кріслі?

Однак цю лінію ніхто не став відпрацьовувати. Адже вона веде далі – так, наприклад, Ігор Кабаков одночасно є директором у ТОВ «Надра-Альянс». Компанії, яка теж надає фінансові послуги і має засновником той самий кіпрський офшор. Але чомусь все це інтересу у правоохоронців не викликало. Звісно, це може бути збігом – але чому ніхто не потрудився перевірити навіть відкриті реєстри?

Що стосується ПАТ «ЗНІКІФ «Біт Капітал», то воно, своєю чергою, володіло корпоративними правами двох компаній: ТОВ «Арт Істейт» та ТОВ «Артфінанс». Обидві компанії також ліквідовані, але там же теж були люди, прізвища яких є у відкритих реєстрах.

ЧАТ «Торговий дім Азовзагальмаш», який виступав одним з акціонерів фонду «Біт Капітал», своєю чергою, володів корпоративними правами шести компаній:

Адже в цих компаніях теж працювали живі люди. Невже нікого не можна було відшукати? Відповідь проста – ніхто нікого не шукав. Відписалися гарною фразою – «власники змінені на престарілих бенефіціарів».

Але є й інші сліди, які повинна була відпрацювати структура, гучно звана «кіберполіцією». Якимось чином же клієнти контактували з BitCapital? Як вони отримували гроші – не готівкою ж? Чому не відстежили транзакції? Транзакції мали й зворотний шлях – від клієнта до кредитора. Так, можливо, використовувалися дропи. Але їх же десь брали? А потрібно їх було дуже багато, судячи з масштабів BitCapital. Чому ніхто не шукав рекрутерів цих дропів?

Чому ніхто не шукав кол-центри, в яких працювали як ті, хто вмовляв людей взяти кредит у BitCapital, так і ті, хто вимагав гроші? За структурою BitCapital майже повністю повторює нелегальні мікрофінансові мережі та «чорні» колекторські проєкти. Чому цього так довго не помічали?

Є й інші питання. Відповідь на майже всі з них дає локація, в якій були зосереджені як сама контора BitCapital, так і структури, що її обслуговують. Це – місто Дніпро. Яке вже давно стало столицею українських кол-центрів і пов’язаного з ними масштабного шахрайства.

Звідси висновок: бенефіціарів BitCapital не шукали тому, що шукати треба було самих себе. Тому й гучне затримання колекторів цієї контори здається чистої води показухою.