Корупційний вузол у протезуванні: як рішення Віталія Музиченка паралізують критичну галузь

Віталій Музиченко. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю

Сфера протезування в Україні, яка в умовах повномасштабної війни має працювати як безперебійний конвеєр відновлення людської мобільності, де-факто опинилася в стані штучного колапсу. В центрі цієї кризи — управлінські рішення голови Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, які за формальними ознаками виглядають як адміністративні новації, але за суттю мають всі ознаки системного втручання в ринок із потенційно корупційною мотивацією.

Йдеться не про технічні затримки чи бюрократичну інерцію. Йдеться про ланцюг дій, який послідовно вибудовує штучні бар’єри, створює дефіцит фінансування та змінює правила гри поза межами законодавства.

Як працює система — і де її зламали

Формально механізм фінансування протезування в Україні чітко регламентований наказами Міністерства соціальної політики України. Протезні підприємства подають пакет документів, що включає калькуляцію витрат, і, якщо ціна не перевищує встановлений державою максимум, Фонд зобов’язаний профінансувати послугу.

Ключовий момент полягає в тому, що держава вже встановила верхню межу ціни. Це означає, що будь-яке додаткове втручання в ціноутворення з боку Фонду є прямим виходом за межі повноважень.

Однак саме тут і відбувається злам системи. Замість виконання функції платника, Фонд під керівництвом Музиченка починає виконувати роль неформального регулятора ринку закупівель комплектуючих. Без жодної законної підстави.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Листи без закону: як створюється ручне управління

05 березня 2026 року з’являється лист №960/10-2026. У ньому вперше озвучується вимога надавати комерційні пропозиції від різних постачальників комплектуючих. Вже цей документ є юридично нікчемним, оскільки не містить посилання на жодну норму права.

15 квітня 2026 року виходить наступний лист — №1761/10-2026. Тут вимога конкретизується: не менш як три постачальники, один з яких — обов’язково виробник або його офіційний представник в Україні.

Цифра «три» не має жодного нормативного підґрунтя. Вона не фігурує в жодному законі, постанові чи наказі. Вона з’являється виключно як адміністративна фантазія конкретної посадової особи.

Фактично створюється новий, неформальний стандарт допуску до фінансування. І цей стандарт не просто ускладнює процес — він робить його технічно нездійсненним.

Технологічний абсурд як інструмент тиску

Ринок протезування працює не за принципом миттєвих закупівель. Комплектуючі замовляються заздалегідь, часто з горизонтом поставки від кількох місяців до пів року. Контракти укладаються наперед, логістика планується задовго до конкретного пацієнта.

Вимога надати альтернативні комерційні пропозиції на вже закуплений або замовлений товар виглядає не просто абсурдною — вона є завідомо нездійсненною.

Це означає, що кожна відмова у фінансуванні на підставі невиконання цієї вимоги є штучною. А отже — контрольованою.

У цій точці система переходить із площини некомпетентності у площину навмисного блокування.

Економічна маніпуляція: як формується «потрібний» постачальник

Найбільш показовим елементом цієї схеми є згадка про «офіційних представників в Україні». Саме цей термін відчиняє двері для вибіркового просування конкретних гравців ринку.

За свідченнями учасників галузі, які працюють із Фондом, на рівні територіальних відділень неофіційно озвучується конкретний постачальник, із яким «рекомендується» співпрацювати.

Це класичний патерн корупційної поведінки: формально нейтральна вимога, яка на практиці звужує ринок до одного або кількох «правильних» контрагентів.

У такій моделі:

– Фонд створює бар’єр – підприємства не можуть його подолати – з’являється «єдиний правильний шлях» – цей шлях веде до конкретного постачальника

Це не ринок. Це адміністративно сконструйована монополія.

Саботаж під виглядом економії

Офіційна риторика може апелювати до економії бюджетних коштів. Але реальна економіка процесу говорить протилежне.

Дешевші комплектуючі часто означають довші строки виробництва, нижчу якість і більші витрати в довгостроковій перспективі. У випадку протезування це означає не просто гроші — це означає функціональність людського тіла.

Фактично відбувається підміна пріоритетів: швидкість і якість протезування замінюються на формальний пошук «найдешевшого» варіанту, який на практиці може виявитися найдорожчим — у часі, здоров’ї, соціальних наслідках.

Наслідки: від економічного паралічу до гуманітарної кризи

Станом на квітень 2026 року ситуація має чіткі, вимірювані наслідки.

Протезні підприємства масово отримують відмови у фінансуванні, навіть маючи повністю укомплектовані склади. Це означає заморожені обігові кошти, зупинку виробництва і ризик банкрутств.

Люди з інвалідністю опиняються в чергах без визначених строків. Для багатьох це не просто дискомфорт — це повна втрата автономності.

Військовослужбовці, які планували повернення до служби після протезування, фізично не можуть цього зробити. У воєнних умовах це має прямий вплив на обороноздатність.

Репутаційний удар отримують саме підприємства, хоча джерело проблеми - на рівні державного управління.

Висновок: системне блокування з ознаками корупційної моделі

Дії Віталія Музиченка демонструють не випадкову помилку і не окремі управлінські прорахунки, а цілісну модель поведінки.

Кожен елемент цієї моделі має логічне завершення:

запровадження незаконних вимог → створення технічної неможливості їх виконання → масові відмови → неформальні «рекомендації» → концентрація ринку

Це класична схема адміністративного тиску з потенційною метою перерозподілу фінансових потоків.

У правовій державі подібні дії мають отримувати оцінку не на рівні публіцистики, а в межах кримінального провадження з аналізом зловживання владою, перевищення повноважень та створення штучних перешкод у наданні життєво важливих послуг.

У ситуації, коли кожне затягування процедури протезування вимірюється не лише гривнями, а місяцями людського життя без повноцінної мобільності, будь-яке «ручне управління» цією сферою перестає бути просто управлінською помилкою. Воно стає фактором прямої шкоди.