Клан Мельників у Мін’юсті та тіньові мільйони Avic: як БЕБ і судді Шевченківського суду покривають масштабні схеми

Клан Мельників у Мін’юсті та тіньові мільйони Avic: як БЕБ і судді Шевченківського суду покривають масштабні схеми

Клан Мельників захоплює реєстри Мін’юсту, а мережа Avic крутить мільйони на контрабанді під прикриттям БЕБ. Дайджест свавілля Шевченківського райсуду міста Києва.

Про це пише ГО "Нон-Стоп Україна".

Клан Мельників заводить своїх людей у Міністерство юстиції України, щоб закрити на собі державні реєстри: контроль над реєстраторами, перевірками і допусками дає можливість проводити будь-які потрібні дії з нерухомістю — від блокування до переписування. Паралельно Avic качає десятки мільйонів на «сірій» техніці: імпорт із заниженням вартості, продаж через ФОПів без повного обліку, частина операцій без чеків і гроші, що йдуть у крипту повз систему. Дві різні схеми, але один результат — контроль над активами і великі гроші в тіні без жодних обмежень.

Детально про кожну справу далі

Сімейний підряд Мельників: як клан заходить у Мін’юст, щоб поставити під контроль реєстри і переписувати нерухомість

ОЗУ адвоката Валентина Мельника та керівництва Сумського міжрегіонального управління Мін’юсту вирішило остаточно закріпити позиції, тому у систему Мін’юсту намагаються завести Ярослава Мельника. Його заводять на посаду першого заступника Харківського міжрегіонального управління юстиції без конкурсу, під прикриттям воєнного стану. Кандидат не має жодного досвіду роботи в органах юстиції чи державної реєстрації. Його призначення — це інструмент встановлення прямого контролю над реєстраційними рішеннями.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

До цього Ярослав Мельник працював у ТОВ «Газорозподільні мережі України» під впливом менеджменту, пов’язаного з Калиною. Саме там він був інтегрований у зв’язки, що діяли під політичним «дахом» Олексія Чернишова та Тимура Міндіча. Після втрати позицій у газовому секторі він залишився без ресурсної бази. Саме тому його переорієнтували на Мін’юст як новий канал впливу.

Цей крок напряму пов’язаний із діяльністю Валентина Мельника, який уже вибудував контроль над частиною реєстраційних процесів. Використовуючи статус адвоката як прикриття, він маніпулює доступом до державних реєстрів та впливає на роботу сотень реєстраторів. Через підконтрольних осіб забезпечується проведення потрібних реєстраційних дій, включаючи переписування нерухомості. У зв’язці з Дмитром Воликом застосовується тиск: блокування доступу, перевірки та дисциплінарні провадження проти нелояльних.

Саме для закріплення цієї моделі і просувається Ярослав Мельник, який має взяти під контроль кадрові рішення, перевірки та допуски в системі. Це дозволить впливати на призначення реєстраторів і повністю керувати процедурою ухвалення рішень. Таким чином формується замкнута вертикаль, де всі ключові процеси підпорядковані одному центру. Результат — повна залежність системи державної реєстрації від приватних інтересів, і повна бездіяльність з боку БЕБ України – яке просто проігнорувало нашу заяву про вчинення кримінального правопорушення, бо тісно співпрацює з ОЗУ Мельника.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду міста Києва — Міхєєвої І.М. по справі №761/16841/26 відмовлено у зобов’язанні Бюро економічної безпеки розпочати досудове розслідування за вказаними фактами.

Репутація судді Інни Міхєєвої у професійному середовищі є вкрай суперечливою. Її прямо пов’язують із так званим «списком» Портна — переліком суддів, яких вважають залежними від політичного впливу та орієнтованими на ухвалення заздалегідь визначених рішень часів Януковича. Саме цей фактор став одним із ключових пояснень її кар’єрного просування.

Показовою є її робота в Орджонікідзевському районному суді Маріуполя, де вона входила до колегії разом із суддями Мельник та Коротіною у справі щодо зміни запобіжного заходу фігурантам, пов’язаним із наркоторгівлею. Рішення викликало різкий суспільний резонанс через підозри у корупційній складовій. Після розголосу колегія оперативно звернулась до ВРП із заявами про втручання в діяльність суддів — що виглядало як спроба нейтралізувати критику, а не надати переконливі пояснення суті прийнятого рішення.

Avic: «сіра» техніка, обман клієнтів і прикриття з боку БЕБ

Мережа Avic, пов’язана з Дмитром Бутенко, працює в Києві, Харкові та Одесі й генерує десятки мільйонів доларів обороту щороку. Основний товар — техніка Apple та інша електроніка, яка часто потрапляє на ринок поза офіційними каналами. Онлайн-продажі дають близько 8,65 млн доларів на рік, ще понад 10 млн доларів приносить офлайн. Такий обсяг не виглядає як класичний легальний рітейл.

Техніка завозиться з Китаю, Гонконгу та В’єтнаму через кордони з країнами ЄС і Молдовою. У митних деклараціях змінюють категорії товарів і занижують їх вартість, щоб мінімізувати платежі. Частина продукції не проходить сертифікацію в Україні. Фактично це дозволяє наповнювати магазини товаром із «сірого» імпорту.

Продажі проводяться через мережу підконтрольних ФОПів, на рахунки яких надходять кошти клієнтів. Частина операцій відбувається без фіскальних чеків, що дає змогу не показувати реальний оборот. Покупець платить повну ціну, але не всі ці гроші проходять через офіційну бухгалтерію. Це дозволяє суттєво зменшувати податкове навантаження.

Додатково використовується оплата криптовалютою через Whitepay. Кошти надходять на криптогаманці та не відображаються у класичному обліку. Подальше «міксування» транзакцій ускладнює відстеження їх походження. У результаті значна частина обороту фактично виходить у тінь.

Поки Avic качає мільйони на «сірій» техніці, свою частку з потоку отримують і в Бюро економічної безпеки України — мова про відсоток, який заходить на рівень керівництва, забезпечуючи «тишу» та відсутність перевірок. Саме тому жодних гучних справ, обшуків чи блокувань — схема працює без збоїв. Коли орган, який має зупиняти такі історії, сам стає їх частиною, контроль зникає. Тут гроші вирішують більше, ніж закон.

На жаль, й представники Феміди ігноруючи норми КПК України, фактично блокують початок досудового розслідування. Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва – Бугіля В.В. у справі № 761/11757/26 відмовлено у зобов’язанні Бюро економічної безпеки розпочати досудове розслідування.

Суддя Володимир Бугіль — один із символів «суддів Майдану», чия кар’єра не просто пережила Революцію Гідності, а й фактично не зазнала наслідків. У розпал протестів він відправляє учасника Євромайдану під арешт на два місяці та санкціонує обшуки в активістів. Далі — більше: адвоката Віктор Смалий, який захищав майданівця, звинувачують у замаху на самого суддю, беруть під варту, а Бугіль стає ключовим свідком у справі. Через кілька місяців Смалія визнають політичним в’язнем і амністують, але до самого судді жодних реальних претензій система так і не пред’являє.

Попри рекомендацію звільнення за порушення присяги, Вища рада правосуддя залишає Бугіля на посаді, фактично легалізуючи його рішення. У декларації він узагалі заперечує свою участь у справах Майдану, але Вища кваліфікаційна комісія суддів України «не знаходить умислу» і закриває очі. Ба більше, суддя уникає люстрації та продовжує ухвалювати рішення, зокрема у справі Гречківського, якого підозрювали у хабарі на 13 мільйонів гривень. Не заявивши самовідвід, Бугіль входить до колегії і виносить виправдувальний вирок — фінальна крапка в історії, яка більше схожа не на правосуддя, а на кругову поруку.

Сімейний підряд Мельників через контрольовані призначення заходить у Мін’юст, щоб отримати прямий вплив на державні реєстри й керувати рішеннями щодо нерухомості, поки паралельно мережа Avic генерує мільйонні обороти на «сірому» імпорті техніки, дробленні платежів через ФОПів та крипторозрахунках поза обліком. У зв’язці це дає замкнуту модель: доступ до реєстрів — для маніпуляцій із майном, тіньові гроші — як ресурс, а Бюро економічної безпеки України, яке мало б це зупиняти, фактично забезпечує відсутність будь-якої реакції.