Босоніж по битому склу: як ігнорування тривоги перетворилося на кривавий урок для київських студентів

Босоніж по битому склу: як ігнорування тривоги перетворилося на кривавий урок для київських студентів У 2024 році в Києві трапився інцидент, який радикально змінив уявлення про безпеку в освітніх закладах під час повномасштабної війни. Голова Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян розповіла про нього на тлі свіжих тривог — адже гуртожитки столиці неодноразово ставали цілями ворожих обстрілів. Про це повідомляє Інформатор. Кілька хлопців із гуртожитку професійного навчального закладу проігнорували наказ викладача сховатися під час тривоги. Після вибуху в сусідній будівлі вони кинулися до укриття босоніж коридором, посипаним уламками скла. На знімку з місця події видно кров від порізів на їхніх ногах. Учні ПТУ босоніж по битому склу Деталі інциденту Фіданян описала у своєму пості на Facebook, долучаючись до дискусії про виклики воєнного часу та реформи освіти, зокрема щодо гуртожитків для старшокласників профільних ліцеїв. Ранковий обстріл застиг учнів уві сні. Черговий педагог після сигналу тривоги обійшов усі кімнати, і більшість одразу побігла до укриття. Та в одній кімнаті підлітки проігнорували прохання адміністрації — навіть грубо вказали викладачеві "на двері", відмовившись вставати. (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); Вихователь щохвилини намагався переконати хлопців, але зрештою сам кинувся до укриття останнім. Невдовзі пролунав вибух: ворожий снаряд влучив у сусідню нежилу будівлю, де загинула людина. У сховищі гуртожитку вже були всі мешканці, окрім тих хлопців із проблемної кімнати. "Вони теж прибігли. Після вибуху. Після того як вікна в їхній кімнаті розбилися й уламки посипалися досередини. Хлопці, звалившись з ліжок, не встигли взутися й, не відчуваючи болю, мчали босоніж коридором, встеленим склом", — зазначає Олена Фіданян. Наслідки цього жахливого "уроку" виявилися болючими для всіх. Підлітки зазнали глибоких порізів на стопах — шрамів на все життя. Педагоги й адміністрація, за словами Фіданян, отримали душевні рани. Після відбою тривоги весь персонал, розкиданий містом, підтримував зв’язок з учнями, а потім повернувся до закладу — допомагав збирати речі й супроводжував кожного додому, бо гуртожиток тимчасово не функціонував. Окрім емоційної травми, педагогів спіткали і юридичні проблеми. Директорка — яка о 5-й ранку ще була вдома — вихователь та адміністрація писали пояснювальні до різних інстанцій. Їм довелося пройти "розмови-допити" з поліцією. Фіданян наголошує: педагоги відповідають за життя й здоров’я підопічних — навіть якщо ті не слухаються й хамлять. Стан вихователя після події вона описує з болем: розпач, мовчання й тремтіння рук від жаху. Фіданян окремо згадує матерів цих хлопців — вони дізналися про обстріл із новин, і уявити їхні почуття неможливо. Цей випадок вона використовує як аргумент у дебатах про освітні реформи під час війни: будь-які нововведення щодо закладів і гуртожитків мусять враховувати сувору реальність. "Це реалії війни, які ми, дорослі, маємо брати до уваги під час реформ. Бо наші помилки сьогодні можуть коштувати життя", — узагальнює Фіданян.