Дністровський гамбіт: як Росія перетворює екологію на зброю, а Придністров’я — на «матрьошку»

Березень 2026 року став часом, коли гібридна війна Росії остаточно вийшла за межі суто воєнних операцій, вдаривши по найбільш вразливому ресурсу регіону — питній воді. Удар РФ по Дністровській ГЕС не був випадковою помилкою пілота чи технічним збоєм.

Як зазначає політична аналітикиня Маріанна Присяжнюк, це свідома операція з провокування екологічного колапсу в Молдові з метою розсварити Київ та Кишинів. Поки північ Молдови оголошує надзвичайний стан через критичне обміління Дністра, проросійські сили в Кишиневі вже розгортають праймінг, звинувачуючи Україну в «крадіжці води».

Поки Росія б’є по греблях, а її агенти впливу в молдовському парламенті вимагають від України «відкрити шлюзи», створюючи ідеальну пастку для двосторонніх відносин.

Дністер є єдиним джерелом прісної води для Молдови, і маніпуляції навколо його використання тривають десятиліттями. Ще у 2018–2019 роках молдовські соціалісти створювали слідчі комісії, щоб дискредитувати українську гідроенергетику.

Сьогодні ці старі методички дістали з архівів, але вже з урахуванням реальних ракетних ударів. Російська стратегія проста: створити фізичний дефіцит ресурсу, а потім через підконтрольні медіа та політиків спрямувати гнів спраглих громадян на сусідню Україну. Це класична операція в «сірій зоні», де екоцид стає інструментом зовнішньої політики.