Кінець епохи патріарха Ілії II та туманне майбутнє Грузинської церкви ака може піти по шляху РПЦ

Грузія входить у період турбулентності. Без «тихої сили» Ілії II церква ризикує стати прямим учасником політичних розправ. Якщо новий патріарх обере шлях відкритої конфронтації із Заходом, ГПЦ може втратити свій статус нейтрального арбітра, залишивши грузинське суспільство без останнього морального орієнтира, який визнавали всі сторони конфлікту.

На відміну від дипломатичного Іллі II, Шіо схильний до різкої антизахідної риторики й часто наголошує на деструктивності «ліберальних ідеологій» для Грузії. Це викликає побоювання, що за його керівництва церква може втратити свою об’єднуючу роль, ставши інструментом ультраправої політики.

У Грузії сумують за патріархом Ілією II — людиною, яка очолювала Грузинську православну церкву майже півстоліття і мала більший авторитет, ніж будь-який політик. Ілію II, який помер у віці 93 років, запам'ятали як мудрого лідера церкви, який давав людям відчуття стабільності в часи криз і зумів зробити Грузинську церкву практично ще однією гілкою влади, зберігаючи вплив за всіх урядів.

Жалоба за покійним патріархом на деякий час об’єднала грузинське суспільство, розколоте останніми політичними подіями. Добрі слова про покійного можна почути як від найвищих посадовців країни, так і від опозиційних політиків. Тисячі грузинів кілька днів стояли у багатогодинних чергах, щоб попрощатися з патріархом.

Мало хто вірить, що наступному главі ГПЦ вдасться утримати цей рівень, тому смерть Ілії описують як безповоротний кінець цілої епохи. Проте наступний патріарх отримає під своє управління церкву, яка стала одним із найпотужніших інструментів впливу в Грузії.