Що могло зігріти українські міста цієї зими: майже половина переданих Україні когенераційних установок досі не працюють

Поки одні громади, як Звягель, зуміли за кілька місяців інтегрувати техніку в мережі, інші, як Бердичів, загрузли у боргах, проектах та кримінальних справах.

Чому безкоштовне обладнання виявилося занадто дорогим для українських бюджетів, і де саме на шляху від Вашингтона до української котельні зникає світло — читайте у розслідуванні  NGL.media

Міста втрачених можливостей

За останні чотири роки Україна отримала від наших міжнародних партнерів майже дві сотні когенераційних установок, які мали б пом’якшити наслідки регулярного руйнування російськими загарбниками енергетичної інфраструктури.

Постачальником майже усіх цих установок, які безкоштовно розподілялися про різних українських містах, було американське агентство з міжнародного розвитку USAID, яке припинило свою діяльність у 2025 році на вимогу Трампа. Обладнання надходило в Україну у рамках «Проекту енергетичної безпеки», який реалізовували з 2018 по 2025 рік. Наприкінці березня минулого року Держдепартамент США повідомив про закриття USAID і зупинку усіх поточних проектів

Більшість таких когенераційних установок (КГУ) передавали на баланс місцевих теплокомуненерго для виробництва електрики і тепла під час аварійних відключень енергосистеми. Частина з них зіграли свою роль, особливо під час цієї важкої зими.

Проте аналіз NGL.media свідчить, що понад 40% переданої американцями когенерації досі не введена в експлуатацію. Масштаби такої плачевної ситуації різняться від регіону до регіону, однак є принаймні дві спільні причини – гроші і спеціалісти.

На прикладі двох сусідніх містечок на Житомирщині NGL.media вирішили пояснити, чому хтось зміг скористатися допомогою і перебути зиму у відносному теплі, а хтось – ні.