Держава проти держави: Як юрист приватного кредитора представляв боржника у власній справі

Держава проти держави: Як юрист приватного кредитора представляв боржника у власній справі

У матеріалах судової справи № 906/1182/24 про банкрутство ДП «Рихальське» нове керівництво підприємства виявило деталь, яка перетворює цей процес із рядового господарського спору на зразковий кейс корпоративного рейдерства.

Представником державного підприємства у цьому процесі значився Володимир Фролков, людина, яка упродовж тривалого часу була юрисконсультом та довіреною особою голови СТОВ «Батьківщина» Олега Дмитренка. Того самого Дмитренка, структури якого і виступили позивачем у справі про банкрутство. Тобто одна людина фактично представляла обидві сторони одночасно. Кредитора, який вимагав визнати борг, і боржника, який цей борг визнавав. Приватна компанія судилася сама з собою, і виграла б, якби не втручання ФДМУ.

Молочна схема як основа боргу

Щоб зрозуміти, як виникла ця заборгованість, необхідно повернутися до повсякденної господарської діяльності підприємства за часів попереднього керівництва. За даними, отриманими в ході аудиту, молоко, вироблене на ДП «Рихальське», щодня вивозилося на переробні заводи. Це звичайна практика для молочного господарства. Незвичним було інше. Розрахунки за це молоко надходили не на рахунки державного підприємства, а на рахунки СТОВ «Батьківщина». День за днем, місяць за місяцем державний продукт реалізовувався, але виручка осідала в приватній структурі.

Механізм був витончений у своїй простоті. ДП «Рихальське» формально «заборгувало» «Батьківщині» за різними статтями, тоді як реальний грошовий потік рухався в протилежному напрямку. На паперах виникала кредиторська заборгованість держпідприємства перед приватним партнером, яка і стала юридичною підставою для подачі позову про банкрутство. Це не унікальна схема, вона застосовувалась у різних варіаціях до багатьох державних підприємств по всій Україні. Унікальним у справі «Рихальського» є ступінь безсоромності її реалізації та задокументована роль конкретних осіб.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Фролков. Людина на двох стільцях

Постать Володимира Фролкова є ключем до розуміння того, як ця схема мала спрацювати в суді. Для успіху процедури банкрутства через штучний борг необхідна одна умова. Представник боржника не має чинити жодного опору вимогам кредитора. Має погоджуватися з розміром боргу, не ставити під сумнів законність вимог, не вимагати документального підтвердження, не оскаржувати процесуальних рішень. Саме цю роль і виконував Фролков, з’явившись у судовому процесі як представник державного підприємства.

Те, що він при цьому впродовж тривалого часу був юрисконсультом «Батьківщини» і навіть виступав довіреною особою Дмитренка на виборах, робить його присутність у цій ролі не процесуальною помилкою, а свідомою конструкцією. Фролков не потрапив туди випадково. Він був поставлений туди з конкретною метою, а саме забезпечити пасивну позицію держави у справі, яка мала знищити державне підприємство на користь його приватного роботодавця.

Журналісти, які займалися розслідуваннями діяльності структур Дмитренка задовго до появи справи «Рихальського», фіксували Фролкова у схожих ролях і в інших конфліктах. Справа ДП «Івківці» на Чернігівщині є показовим прецедентом, де відтворювалась аналогічна конфігурація. Держпідприємство, структури «Батьківщини» як приватний контрагент, штучні фінансові зобов’язання і юридичний супровід, спрямований проти інтересів самої держави. За даними журналістських матеріалів, у справі «Івківців» до ЄРДР внесли відомості про розтрату коштів шляхом продажу прав незавершеного виробництва з площі понад чотири тисячі гектарів за собівартістю з завданням збитків приблизно на півтора мільйона доларів США.

Є інформація, що Фролков має статус обвинуваченого за привласнення та розтрату майна в іншому кримінальному проваджені, яке зараз розглядається Запорізьким районним судом. Ця обставина додатково характеризує людину, якій було довірено представляти інтереси держави в суді.

Олег Дмитренко. Від мандата до обвинувачень

Бенефіціар усієї конструкції, колишній народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олег Дмитренко, є постаттю з тривалою і задокументованою присутністю в земельних конфліктах і рейдерських схемах навколо державних аграрних підприємств. Ще у 2020 році Національна поліція розпочала розслідування нової афери за його участі, пов’язаної зі структурами «Батьківщини» і державним майном. Згодом суд відправив Дмитренка під нічний домашній арешт.

Сам Дмитренко послідовно представляв усі ці ситуації як «рейдерські атаки» проти власного бізнесу. Це стандартна захисна риторика для людей, які системно стикаються з правоохоронними органами у зв’язку з діяльністю своїх структур. Вона розрахована на те, щоб переставити місцями нападника і жертву в публічному сприйнятті. У випадку з «Рихальським» цю саму риторику відтворювали і підтримували Telegram-канали, які поширювали матеріали про «жорстоке поводження з тваринами» і «могильник корів». Тобто медійне прикриття і юридична схема функціонували як частини єдиного механізму.

Провал банкрутства і зміна тактики

ФДМУ виявив конфлікт інтересів Фролкова і добився зупинення процедури банкрутства. Юристи Фонду разом із новим керівництвом підприємства пройшли через усі три судові інстанції і виграли. Спроба ліквідувати державне підприємство через фіктивні борги перед СТОВ «Батьківщина» остаточно провалилася.

Реакція організаторів схеми виявилася негайною. Після поразки в судах різко активізувалися силові дії проти нового керівництва, зокрема блокування в’їздів, напад 14 серпня 2025 року з переломом носа директора, масштабний штурм 1 грудня. Паралельно в медійному просторі з’явилися «викриття» про голодуючих корів. Це не збіг. Це зміна тактики після втрати юридичного інструменту виведення активів.

Примітно, що Фролков і після провалу банкрутства не зник з орбіти конфлікту. За наявними даними, він був присутній під час силових акцій на підприємстві, виступаючи то як «адвокат СТОВ «Батьківщина»», то як «представник трудового колективу». Гнучкість у виборі ролей при незмінності сторони, яку він фактично представляє, є точним відображенням тієї поведінки, яку він демонстрував у судовому процесі.

У межах кримінального провадження № 42025062240000023 деяким учасникам цих подій вже вручено підозри за привласнення та розтрату майна в особливо великих розмірах. Проте масштаб виявлених фінансових порушень дозволяє припускати, що слідство охопить значно ширше коло осіб. Механізм, який роками забезпечував перетікання державного молока в приватні кишені, мав не одного виконавця.