"Я провів рік із Зеленським – і побачив, як повністю змінилася його особистість": опубліковано уривок з книги Саймона Шустера

"Я провів рік із Зеленським – і побачив, як повністю змінилася його особистість": опубліковано уривок з книги Саймона Шустера

23 січня у світ виходить книга американського журналіста Саймона Шустера "Шоумен: всередині вторгнення, яке потрясло світ і зробило лідером Володимира Зеленського". Ексклюзивний уривок книги, в якому Шустер розкриває, як повністю змінилася особистість українського президента – і “не зовсім на краще”, оприлюднило видання The Telegraph.

Американський журналіст, кореспондент журналу The Time Саймон Шустер з 2013 року у своїй передмові для The Telegraph відзначає, що президент України Володимир Зеленський і його команда дозволили йому проводити багато часу в Офісі президента на Банковій у Києві протягом першого року вторгнення, спостерігаючи за подіями.

“Часом це здавалося майже нормальним, незважаючи на сирени повітряної тривоги. Ми жартували, пили каву, але це був також час виснаження і страху”, — пише Шустер.

Далі Суспільне пропонує прочитати опубліковані уривки з книги Шустера.

24 лютого 2022 року: Росія атакує

“Коли почався обстріл, у будинку було тихо. Німецька вівчарка заворушилася і почала ходити. Так само, як і папуга родини Кеша. Близько 4.30 ранку тривога дійшла до спальні президента. Олені Зеленській знадобилося кілька хвилин, щоб зафіксувати вибухи. Вони звучали як феєрверк. Вона знайшла чоловіка в сусідній кімнаті, вже одягненого у темно-сірий костюм. Її розгублений погляд змусив Зеленського вимовити одне слово. "Почалося", — сказав він”, — пише Шустер про перші години вторгнення.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Як пише журналіст, до останніх годин Зеленський не вірив, що це станеться. Лише напередодні вторгнення Олена зробила собі помітку зібрати валізу. Але так і не зібрала. Вона робила з дітьми домашнє завдання. Повечеряли, подивилися телевізор. Чоловік нічого не говорив, щоб вона повірила в те, що їм загрожує небезпека. Часто він приховував свою стурбованість за жартами і посмішками.

“Тепер же, дивлячись в його очі, вона зрозуміла, що все набагато гірше, ніж вона собі уявляла. "Емоційно, — сказала вона пізніше, — він був як струна на гітарі", його нерви були натягнуті до межі. Але вона не пам’ятає, щоб бачила страх того ранку. "Він був повністю зібраний, зосереджений", — йдеться у публікації.

Коли кортеж мчав до його офісу, на телефон Зеленського посипалися дзвінки. Один із них надійшов від глави МВС Дениса Монастирського, який спав у своєму кабінеті. Зеленський запитав, який напрямок атаки обрав Кремль. "Усі", — відповів Монастирський.

“На лінії запанувала тиша. Тоді президент вимовив фразу, яку Монастирський надовго запам’ятав: "Дайте їм відсіч", — пише Шустер.

Він додає, що така впевненість завжди була однією з сильних сторін Зеленського. Але в той момент вона здавалася “недоречною, межуючи з маренням”. Він знав, що Україні бракує засобів, щоб дати відсіч росіянам.

“Своїми діями перед вторгненням Зеленський взяв на себе принаймні частину провини за кволий стан оборони країни. Він тижнями применшував ризик повномасштабного вторгнення і відмовлявся від порад військового командування укріпити кордон”, — йдеться у публікації.

Пізніше того ж ранку деякі урядовці вже спакували свої автівки і втекли, пише Шустер. Він зазначає, що кілька європейських лідерів запропонували допомогти Зеленському втекти.

“Хоча він цінував такі запрошення, він також вважав їх дещо образливими, ніби його союзники списали його з рахунків. "Я втомився від цього", — сказав він пізніше. Він намагався повернути кожну розмову до того, що потрібно Україні — зброї, і його дратувало, коли у відповідь він чув ще більше пропозицій допомогти йому втекти. "Вибачте, — сказав він, — це просто погані манери", — описує перший день війни журналіст.

Шустер пише, що близько полудня охорона отримала попередження про повітряний удар, і Зеленський попрямував до бункера — об’єкта часів холодної війни, схожого на гігантський тунель метро, переобладнаний у стилі офісної будівлі.

“Зеленський пам’ятає, як підбадьорював себе. "Вони дивляться, — сказав він собі. —Ти — символ. Ти повинен діяти так, як повинен діяти глава держави", — йдеться у книзі.

Битва за аеропорт "Гостомель”

Як пише Шустер, до Зеленського почали надходити повідомлення про російську повітряну атаку на аеропорт у Гостомелі. За кілька тижнів до цього директор ЦРУ Вільям Бернс попереджав, що російська стратегія залежить від висадки там військ.

Близько 11-ї години ранку щонайменше 30 російських бойових вертольотів обрушилися на місто.

“Реакція Президента застала деяких помічників зненацька. Вони ніколи не бачили його в такому гніві. "Він віддав найжорсткіший з можливих наказів, — згадував один з них. — Ніякого милосердя. Використовуйте всю наявну зброю, щоб знищити все російське, що там є", — пише Шустер.

Але незабаром у військ закінчилися боєприпаси, і їм не залишалося нічого іншого, як відступити.

Тим часом відбувався екстрений саміт європейських лідерів. Лідери Німеччини, Австрії та Угорщини, серед інших, не хотіли розривати зв’язки з російською банківською системою, пише Шустер. Деякий час їхні дебати ходили по колу, а потім до розмови долучився Зеленський.

“Блідий і втомлений, зі щетиною бороди воєнних часів, президент не дуже вірив у те, що союзники його врятують, і це давалося взнаки. "Можливо, ви бачите мене живим востаннє", — сказав їм Зеленський”, — йдеться у публікації.

Як пише Шустер, замість того, щоб просити про порятунок, Зеленський вимагав відповіді на питання, яке Україна ставила десятиліттями: чи буде їй коли-небудь дозволено приєднатися до Європейського Союзу. Його виступ, який тривав лише близько п’яти хвилин, мав більший вплив, ніж місяці, якщо не роки дебатів про російську загрозу, наголошує журналіст.