Остання дорога Кобзаря: Микола Томенко розповів, як Ніжин вшановує 165 роковини перепоховання Шевченка

Рівно 165 років тому домовина з тілом поета, якого за життя імперія намагалася стерти з пам'яті, тримала свій останній шлях із далекої півночі до Чернечої гори. Однією з головних зупинок на цьому скорботному маршруті став козацький Ніжин. Саме тут, у стінах легендарного Спасо-Преображенського собору, де колись тисячі людей зі сльозами на очах проводжали Кобзаря, політик і громадський діяч Микола Томенко разом із однодумцями презентував унікальну пам'ятку — точну копію посмертної маски нашого світоглядного батька.

Ніжинський залізничний вузол пам'яті

Травень 1861 року назавжди закарбувався в генетичній пам'яті Чернігівщини. Коли тіло Тараса Шевченка перевозили з Санкт-Петербурга в Україну, Ніжин став місцем, де український дух проявив себе на повну силу. Сюди сходилися люди з усіх навколишніх сіл, щоб просто постояти поруч із домовиною людини, яка повернула українцям їхнє «Я».

Сьогодні, через понад півтора століття, Фонд Миколи Томенка «Рідна країна» разом із партнерами з КНУБА вирішив увічнити цю подію в межах великого історико-просвітницького проєкту «Останній шлях Тараса Шевченка».

«НІЖИН вшановує нашого світоглядного БАТЬКА Тараса ШЕВЧЕНКА. Сьогодні, в день 165 роковин з дня повернення/перепоховання Тараса Шевченка в Україні та перебування його домовини в Ніжині, ми встановили копію посмертної маски поета в знаменитому Спасо-Преображенському соборі міста, де 17 травня 1861 року відбулася велелюдна панахида під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну», — розповідає Микола Томенко.

Мистецтво, що повертає в минуле

Встановлена у соборі копія посмертної маски — це не просто музейний експонат. Це тонка, ювелірна робота відомих українських скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова. Вони змогли передати кожну рису обличчя поета, зафіксовану в перші години після його відходу у вічність.