Назад
Оригінальна версія

Суд визнав підсанкційного пропагандиста Філімоненка «журналістом» у справі проти Віталія Шабуніна

Суд визнав підсанкційного пропагандиста Філімоненка «журналістом» у справі проти Віталія Шабуніна

Дніпровський райсуд Києва оголосив вирок у справі дев’ятирічної давнини проти Віталія Шабуніна. Голову правління ЦПК визнали винним у завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості підсанкційному пропагандисту Всеволоду Філімоненку. 

Головний парадокс — суддя Олена Козачук визнала Філімоненка як «журналіста», а це вже змінює кваліфікацію статті на значно важчу.

Так, ви все правильно прочитали. Це той самий Філімоненко, який з 2019 року ховається за кордоном, знімається у пропаганді російського «Пєрвого канала» про Зеленського і «наркоманів у ЗСУ» та офіційно перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.

Але для нашої прокуратури та суду він — не провокатор і пропагандист, а «журналіст», чию професійну діяльність треба захищати.

Події сталися у 2017 році, коли Філімоненко систематично переслідував антикорупційних активістів і спровокував Віталія на конфлікт. Після чого провокатор зняв побої та подав до суду.

Строки давності у справі давно минули, тому Віталій не відбуватиме покарання. Він свідомо не закривав справу за строками, щоб отримати рішення по суті. 

Натомість ми отримали черговий кейс тиску. Заради статусу «винний» для Шабуніна навіть проросійського підсанкційного блогера, який відверто працює на ворога, визнали журналістом. І чудово використали справу для чергової дискредитації активістів

Відкрити PDF-доказ новини

Документ: PDF-доказ оригінальної версії новини "Суд визнав підсанкційного пропагандиста Філімоненка «журналістом» у справі проти Віталія Шабуніна". Фіксує зміст публікації на момент першого сканування, дату збереження та джерело: АНТИКОР.

Документ: PDF-доказ оригінальної версії новини "Суд визнав підсанкційного пропагандиста Філімоненка «журналістом» у справі проти Віталія Шабуніна". Фіксує зміст публікації на момент першого сканування, дату збереження та джерело: АНТИКОР.

Завантажити Завантажити PDF