Назад
Рівно 7 років, як Зеленський став Президентом України. Якби не було повномасштабного вторгнення, він би пішов із ганьбою.
Україна перебувала в стані політичної незрілості, коли людину возвеличують, дають їй мандат, а вже наступного дня народ відмовляється від відповідальності й скидає все на обраного, втоплюючи його в багнюці. Обраний не залишається в боргу й скидає на попередників і на народ.
Коло саморуйнації сонної пострадянської країни криваво розірвала країна-сусід, яка й собі вирішила, що Україна достатньо ослабла і треба брати зараз.
А далі.
Всіх здивували.
Здивував він.
Здивував народ.
Коло розірвалось.
Ми перестали бути занедбаною країною третього світу Європи, стали боротися за виживання по-справжньому. І він теж.
Я не вважаю Зеленського ні генієм, ні дурнем, ні злодієм, ні святим. Він якраз ідеальне дзеркало свого народу та його все ще неповної трансформації у все ще невідомо що і невідомо в які терміни.
Істинна демократія.
Дика демократія.
Вітаю.
